«Сюрпризи» після відпочинку на пляжі

Дуже багато жителів нашої країни не уявляють собі літнього відпочинку без купання в річці, озері чи морі. Одні обирають тури до екзотичних країн, а інші – поїздки за місто. Всім їм слід пам'ятати, що водоймища – це складні екосистеми з величезною кількістю різноманітних мешканців. Ось чому контакт дітей та дорослих з водою та піском на пляжі може призвести до розвитку серйозних захворювань, що потребують своєчасної медичної допомоги.

У прісній воді

У прісноводних водоймах можуть бути плоскі гельмінти водоплавних птахів – трематоди Trichobilharzia ocellata сімейства Schistosomatidae, або сисуни. Їхні личинки, звані церкаріями, у разі проникнення в поверхневі та глибші шари шкіри людини стають причиною різних місцевих та системних патологічних реакцій. Церкаріальний дерматит (трихобільгарціозний церкаріоз, шистосоматидний церкаріоз) у нашій країні зустрічається у всіх регіонах за винятком високогірних Карпат. Популярні назви хвороби знайомі всім: свербіж або короста купальників, водна кропив'янка, водна короста, свербець.Життєвий цикл трематод досить складний. Статевозрілі особини паразитують у кровоносних судинах печінки та кишечника птахів сімейства качиних, які є остаточними господарями трематод. Вражають вони і свійських качок. Яйця цих гельмінтів із екскрементами птахів потрапляють у воду. Після звільнення від оболонки яйця личинки першого порядку проникають у тіло проміжних господарів – молюсків лімнеїд (равликів ставків). Через кілька тижнів після зараження молюски починають виділяти у воду величезну кількість личинок другого порядку – церкарії. Причому це виділення продовжується протягом усього життя молюска. Довжина тіла церкарій – близько міліметра. Вони мають хвіст, завдяки якому швидко плавають. Зазвичай церкарії накопичуються в поверхневому шарі води, на водних рослинах і донних каменях. У невеликих за площею та неглибоких водоймах чисельність личинок в одному мілілітрі води може перевищувати три тисячі*. Потрапляючи на тіло птахів, церкарії відкидають хвіст, через шкіру проникають в організм своїх остаточних господарів, де через два-три тижні перетворюються на статевозрілі особини, і життєвий цикл паразитів повторюється. Зараження людини зазвичай відбувається при купанні, ходінні по воді, збиранні молюсків. Опинившись на шкірних покровах людини, церкарії присмоктуються до них і впроваджуються у глибші верстви.Гіалуронідаза, яку виділяють личинки, здатна розчиняти мукополісахаридні містки між клітинами шкіри та суттєво полегшує проникнення паразитів під епідерміс. Так як людина не є специфічним господарем Trichobilharzia ocel lata, церкарії через кілька годин після проникнення в шари шкіри гинуть, але перші симптоми захворювання можуть з'явитися вже через 20-30 хвилин після атаки. У зоні впровадження церкарій з'являється свербіж, печіння та біль. Через кілька годин на шкірі виникають пухирі як при опіку кропивою і бульбашки, які на вигляд дуже схожі на вітрянні. Висипання на долонях та підошвах для церкаріозного дерматиту не характерні.При сприятливому перебігу захворювання висипання зникають протягом трьох-п'яти днів. Але яскраво-рожеві плями, що сверблять, зберігаються довше – до двох тижнів. У більшості пацієнтів церкаріальний дерматит закінчується повним одужанням. Однак при ослабленні імунітету велика ймовірність проникнення личинок у венозний кровотік та тяжчого перебігу захворювання з вираженими симптомами інтоксикації, сильною слабкістю, головними та м'язовими болями, підвищенням температури тіла, ознобом, кашлем, порушенням свідомості. Через розчісування на шкірі в місцях проникнення церкарій можливе приєднання вторинної бактеріальної інфекції з утворенням дрібних гнійників або абсцесів. Незважаючи на те, що личинки трематод гинуть в організмі людини, вони нерідко призводять до підвищення чутливості до різних факторів, провокуючи та посилюючи перебіг алергічних та токсичних реакцій.

На море

Подібні до церкаріального дерматиту симптоми нерідко спостерігаються і після купання в морі або океані. У більшості випадків їх причиною стає контакт шкіри людини з медузами, поліпами, морськими зірками, губками або їх личинками-планулами, що плавають. Всі ці тварини відносяться до морських кишковопорожнинних і мають особливі жалюгідні, або кропив'яні, клітини.У кожній такій клітці є порожнина з отруйною рідиною і жагуча нитка, здатна розпрямлятися і встромлятися в тіло своєї жертви. Одна з особливостей стріляльних клітин полягає в тому, що навіть після загибелі тварини можуть зберігати свою активність ще деякий час. Інтенсивність місцевих та загальних реакцій організму на контакт з кишковопорожнинними може варіювати від дуже легких у вигляді нетривалого сверблячки до вкрай важких, таких як токсичний та анафілактичний шок. Відомі випадки загибелі людей, що купаються в результаті дії отрути деяких медуз. До найчастіших захворювань, які туристи нашої країни «привозять» додому після відпочинку на тропічних пляжах, відноситься синдром шкірної личинки, що мігрує, або «повзуча хвороба». Її збудник - личинка Larva migrans круглих гельмінтів нематод-анкілостомід (An cylostoma caninum, Ancylostoma bra ziliense та ін), що вражають собак, кішок і велику рогату худобу. Яйця гельмінтів дозрівають у ґрунті чи піску при високій температурі та вологості. Зараження людини найчастіше відбувається при ходінні босоніж по піску або вологій траві, забруднених фекаліями тварин. Після впровадження в шкіру личинки починають рости, досягаючи завдовжки одного сантиметра, і рухатися, проходячи від кількох міліметрів до п'яти сантиметрів на день. На шкірі їхній шлях виглядає як червона або синюшно-бордова звивиста горбиста доріжка, іноді наповнена напівпрозорою рідиною. Якщо личинок кілька, то зоні їх міграції з'являється химерний хвилястий візерунок. Виникає сильний свербіж та почервоніння навколишніх тканин. Можливе підвищення температури тіла, кашель, поширена кропив'янка. Личинки можуть бути активними протягом кількох місяців.

Особливості терапії

Пацієнти з синдромом мігруючої личинки потребують специфічної антигельмінтної терапії. Препаратами вибору є похідні бензімідазолу (альбендазол, мебендазол). При церкаріозному дерматиті іноді застосовують похідне хіноліну празиквантел у три прийоми протягом одного дня. Він показаний лише тим пацієнтам, хто має симптоми поразки як шкіри, а й внутрішніх органів. З метою зменшення сверблячки та попередження системних алергічних реакцій при дерматитах після купання у водоймах рекомендується прийом антигістамінних засобів. Їхня недостатня ефективність – показання до призначення глюкокортикоїдів коротким курсом. Велике значення для полегшення шкірних реакцій має використання зовнішніх засобів з анестетиками, протизапальними та протисвербіжними компонентами. При синдромі мігруючої личинки застосовують також топічні препарати з тіабендазол, бензилбензоат, сірчану мазь. Один з методів впливу на личинку, що рухається - кріотерапія рідким азотом. Хірургічне видалення личинок показане пацієнтам у разі недостатньої ефективності інших видів терапії. Тим, хто постраждав при контакті з морськими мешканцями, необхідно якнайшвидше змити отруту з поверхні шкіри чистою морською водою або спиртовим розчином. Прісну воду для цього використовувати не рекомендується, оскільки вона може прискорити всмоктування токсинів. За показаннями призначають симптоматичну терапію.

Заходи профілактики

Щоб уникнути проникнення в шкіру церкарій та розвитку дерматиту, для відпочинку та купання слід вибирати місця далеко від місць гніздування водоплавних птахів та скупчення молюсків. Після купання бажано обполіскуватися чистою прісною водою або обтиратися насухо жорстким рушником. Для захисту шкіри рекомендується використовувати живильні креми, олії та репеленти на вазеліновій основі.

Источник статьи журнал «Мистер Блистер».