Антибіотики проти бореліозу

У теплу пору року епідеміологи та інфекціоністи нагадують про небезпеку зараження дітей та дорослих хворобою Лайма, або кліщовим бореліозом, під час відпочинку на природі. Ця патологія відрізняється різноманітністю симптомів, множинним ураженням внутрішніх органів та центральної нервової системи. Для ліквідації збудника застосовують антибіотики широкого спектра дії різних фармакологічних груп. Раннє початок терапії дозволяє уникнути поширення інфекції та попередити її ускладнення.

На честь першовідкривача
Про зв'язок кільцеподібної еритеми, артритів, менінгіту та поразок серця з укусами іксодових кліщів було відомо вже давно. Але збудників захворювання – боррелії – вперше виділив із кишечника кліщів лише 1981 року американський мікробіолог W. Burgdorferi. Через три роки було виявлено новий вид цих мікроорганізмів. На честь вченого-першовідкривача їх назвали Borrelia burgdorferi. Саме вони стали винуватцями спалаху захворювання серед дітей у літньому таборі в американському містечку Лайм у 1975 році. Ця подія стала відправною точкою в історії вивчення системних бореліозів. Боррелії відносяться до роду спірохет і є анаеробними грамнегативними бактеріями спіралеподібної форми. Джерелом інфекції є дикі та свійські тварини, а кліщі – її переносниками. У Європейському Союзі захворювання стали виявляти з 1986 року, і спочатку його спалахи були зареєстровані лише у 18 країнах. Нині поширеність інфекції значно зросла. Найбільш несприятлива ситуація склалася у Словенії, Чехії, Угорщині, Польщі, Фінляндії, державах Прибалтики. Не виняток і наша країна – хвороба Лайма трапляється у всіх регіонах України.

Препараты первой линии
Визначити, чи інфікований кліщ, що вкусив людину, борреліями, дозволяють спеціальні дослідження в СЕС. Але найчастіше їх складно провести через віддаленість медичних закладів від місць відпочинку чи «втрати підозрюваного». Тому рішення про призначення терапії ухвалює лікар-інфекціоніст. Для лікування потерпілих від укусів інфікованими кліщами найширше застосовуються доксициклін та амоксицилін. Доксициклін має переважно бактеріостатичну дію і активний не тільки проти боррелій. Препарат пригнічує ріст та розмноження мікоплазм, хламідій, ієрсиній, трепонем, клостридій та ін. Після прийому внутрішньо він добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті та швидко розподіляється в організмі.Для зменшення дратівливої дії доксицикліну на органи травлення його рекомендується приймати під час їжі та запивати достатньою кількістю рідини. У порівнянні з іншими представниками групи тетрациклінів, доксициклін рідше чинить побічні дії. Однак його прийом може супроводжуватися нудотою, діареєю, глосситом, алергічними реакціями. Оскільки тетрацикліни негативно впливають на формування та зростання зубів, призначення препаратів цієї групи протипоказане дітям віком до восьми років. Доксициклін не застосовують при підвищеній чутливості до тетрациклінів, у період вагітності та лактації. При тривалому прийомі препарату потрібний періодичний контроль функції печінки та нирок. Для запобігання поширенню бореліозної інфекції доксициклін призначають по 100 мг двічі на добу протягом 10 днів. Превентивне лікування найбільш ефективно в перші три доби після укусу кліща. Якщо ж розвинулася локалізована стадія хвороби у вигляді різних шкірних змін (почервоніння, свербіж, біль, припухлість у місці укусу кліща) без ознак ураження внутрішніх органів, то тривалість прийому доксицикліну повинна бути не менше 21 дня. При тяжкій дисемінованій стадії, коли відбувається поширення збудника в організмі і з'являються лихоманка, ознаки інтоксикації, лімфаденопатія, головний біль, артрит, біль у м'язах, ознаки ураження серця, печінки та інших органів – 28 днів. Інший засіб превентивної та планової терапії бореліозу – амоксицилін – має широкий спектр бактерицидної дії.Він не руйнується в кислому середовищі шлунка і добре всмоктується із травної системи. Їда не впливає на його абсорбцію. Але амоксицилін чутливий до дії бета-лактамаз, що виробляються патогенними бактеріями, і розпадається під їх впливом. Комбінація амоксіциліну з клавулановою кислотою дозволяє захистити антибіотик від руйнівного впливу ферментів та зберегти його високу протимікробну активність. Амоксицилін/клавуланат можна призначати дітям старше трьох місяців. Дуже зручно, що для малюків існують спеціальні пероральні форми як суспензії, що дозволяють точно дозувати препарат залежно від маси тіла. Засіб протипоказаний при індивідуальній непереносимості антибіотиків групи пеніцилінів та інших бета-лактамів (цефалоспоринів, карбапенемів, монобактамів), вказівках в анамнезі на жовтяницю або порушення функції печінки під час прийому препарату. З метою превентивної терапії після присмоктування кліща амоксицилін/клавуланат призначають у вікових дозах протягом п'яти днів. При яскраво вираженій симптоматиці хвороби Лайма тривалість прийому препарату коливається від трьох до чотирьох тижнів.

Альтернативний вибір
Активністю проти збудника хвороби Лайма має цефуроксим аксетил, який відноситься до бактерицидних цефалоспоринових антибіотиків. Він визнаний альтернативою доксицикліну та амоксициліну при локалізованих та дисемінованих формах бореліозу. Цефуроксим стійкий до дії бета-лактамаз, не метаболізується в організмі та виводиться нирками. Його можна призначати дітям з періоду новонародженості. При хворобі Лайма рекомендовані дози становлять по 500 мг двічі на добу для дорослих та 30 мг/кг на добу у два введення для дітей. Основне протипоказання до його прийому – підвищена чутливість, у тому числі до інших бета-лактамних антибіотиків. Множинне ураження внутрішніх органів у дисемінованій стадії хвороби є показанням до тривалого внутрішньовенного введення високих доз цефтріаксону та бензилпеніциліну. Пацієнтам з непереносимістю доксицикліну, амоксициліну та цефалоспоринів рекомендується приймати макроліди (азитроміцин, еритроміцин, кларитроміцин) протягом 10–21 дня. На жаль, при хворобі Лайма вони можуть бути недостатньо ефективними*. Азітроміцин визнаний одним із основних препаратів для лікування іншої інфекції з поступовим початком, субфебрилітетом та ураженням лімфатичних вузлів – доброякісного лімфоретикулезу, або хвороби котячої подряпини (фелінозу).Її збудник – грамнегативна паличка з загону рикетсій Bartonella henselae – потрапляє в організм дітей та дорослих при подряпинах та укусах інфікованих кішок, хом'ячків, морських свинок та інших гризунів. Азітроміцин значно активніший, ніж інші макроліди, проникає через клітинну оболонку мікроорганізмів і тому забезпечує швидший антибактеріальний ефект. За здатністю накопичуватися в клітинах крові та вогнищах запалення препарат значно перевищує інші макроліди. Відрізняється він і кращою переносимістю. Завдяки повільному виведенню азитроміцину достатньо приймати раз на добу. У педіатрії він використовується для лікування дітей із масою тіла понад 5 кг.Боррелії чутливі і до фторхінолонів (ципрофлоксацин, пефлоксацин). Препарати цієї групи використовуються при недостатній ефективності або непереносимості інших антибіотиків, септичних ускладненнях хвороби Лайма. Ефективність лікування кліщового бореліозу багато в чому визначається тривалістю прийому антибіотиків. Скорочення курсу може призводити до виникнення тяжких рецидивів інфекції з температурною реакцією, артритами, неврологічними порушеннями та міокардитом.

Збудники хвороби Лайма в організмі людини можуть зберігатися дуже довго, і перші симптоми захворювання іноді з'являються через кілька місяців або років після інфікування. Тому всім, хто був укушений кліщем, необхідне спостереження лікаря та лабораторне дослідження крові для виявлення боррелій та антитіл до них.

Источник статьи журнал «Мистер Блистер».