Мікроспорія – небезпека для дітей

«Не чіпай чужу кішку, у неї може бути лишай», – так зазвичай дбайливі батьки застерігають своїх дітей, бажаючих пограти з чотириногим другом, що приблудився. Побоювання дорослих цілком обґрунтовані, оскільки кішки є основним джерелом зараження мікроспорією - грибковою інфекцією, яку в побуті називають лишаєм, що стриже.

Досьє на збудника

Мікроспорія волосистої частини голови та шкіри відноситься до зооантропонозних інфекцій, на які хворіють і тварини, і люди, переважно діти 5–12 років (відомі випадки захворювання навіть новонароджених). Вперше її збудник – гриб роду Microsporum – був описаний у середині ХІХ століття. В даний час відомо вже більше 20 видів цього гриба, але найбільшу небезпеку для людини становить зоофільний гриб Microsporum canis (мікроспорум собачий), він же Microsporum lanosum (пухнастий). Гриб відноситься до дерматофітів, здатних засвоювати кератин. Фахівці вважають Microsporum canis справжнім космополітом, оскільки він став практично єдиним винуватцем захворювання на всіх континентах, окрім Африки. Перший пік захворюваності на мікроспорію волосистої частини голови реєструється на початку літа, коли діти проводять багато часу на свіжому повітрі, граючи з тваринами, а другий – у вересні-жовтні, після повернення до дитячих колективів. В останні десятиліття мікроспорію дедалі частіше виявляють у дорослих.Молоді жінки хворіють у чотири рази частіше за чоловіків. Більш ніж у 80% випадків джерелом зараження мікроспорією є кішки, переважно безпритульні. Незважаючи на своє «власне ім'я» Microsporum canis, від собак інфікуються лише 4% пацієнтів. Ризик становлять не тільки бродячі тварини. Інфікованим може виявитися вихованець, придбаний на пташиному ринку, у зоомагазині чи клубі, навіть незважаючи на наявність документів про добрий стан його здоров'я. Хворіють на мікроспорію також інші домашні тварини та птиці (голуби, кури). Не виняток – тварини зоопарків та цирків. У дикій природі це захворювання зустрічається у мавп, тигрів, левів, гризунів. Пухнастий мікроспорум на своїх лапках можуть переносити таргани. Від людини до людини інфекція передається за безпосереднього контакту, недотримання правил особистої гігієни, використання загальних предметів побуту. Як і за інших дерматомікозів, зараження може статися в басейні, лазні, сауні або спортивних роздягальнях.

Перебіг хвороби та діагностика

Перші симптоми мікроспорії, як правило, з'являються через 5-7 днів після інфікування. Вогнища грибкового ураження на волосистій частині голови виглядають як «плешинки» округлої або овальної форми. Волосся, уражене мікроспорумом, стає крихким, обламується біля кореня і набуває вигляду коротко підстрижених. Саме тому мікроспорію називають стригаючим лишаєм. Діаметр вогнищ ураження може досягати 5 см. Їх улюблена локалізація – на маківці, у тім'яній або скроневій зонах. Дуже часто поряд з великим вогнищем з'являються дрібніші. Шкіра в зоні поразки червоніє, набрякає і покривається сірувато-білими лусочками, а навколо вогнища часто утворюється щільніший валик з дрібних вузликів, бульбашок і скоринок. Вогнища мікроспорії на шкірі тулуба і кінцівок зазвичай виглядають як світлі плями, що злегка лущиться. У деяких хворих розвивається мікроспорійний оніхомікоз. Відомі випадки ураження мікроспорумом лобкового волосся у дорослих. Мікроспорія може протікати по-різному. У одних хворих симптоми мінімальні і вогнище грибкового ураження виглядає як невелика пляма, що лущиться. В інших швидко розвивається виражена запальна реакція з сильним лущенням та свербінням, іноді – з нагноєнням та абсцесами. У таких випадках нерідко виникають діагностичні помилки, і хворі одержують лікування з приводу атопічного або себорейного дерматиту, мікробної екземи, піодермії, фурункульозу та ін. Для підтвердження діагнозу існує три методи: люмінесцентний, мікроскопічний та мікологічний (культуральний). Найбільш доступним, швидким та безпечним є люмінесцентний, при якому використовується спеціальна ртутно-кварцова лампа Вуда. Назва приладу дано на честь його винахідника – американського фізика Вуда. Лампа має світлофільтр зі скла з солями нікелю, завдяки якому прилад випускає ультрафіолетові хвилі завдовжки від 360 до 370 нанометрів, які називаються «чорним світлом».Око людини його не розрізняє, але при попаданні променів на деякі мікроорганізми, мікрочастинки токсинів або патологічно змінені ділянки шкіри з'являється яскраве свічення різних відтінків. Діагностика за допомогою лампи Вуда проводиться у повній темряві після ретельного очищення шкіри та волосся. Якщо промені направляють на шкіру обличчя, на очі надягають захисну пов'язку з тканини. Для здорової шкіри характерно світло-синє свічення, а для мікроспорії – зелене. Лампа Вуда дозволяє провести експрес-діагностику захворювання у домашніх тварин. Однак у 2–3% кішок та собак вогнища мікроспорії не вдається виявити за допомогою люмінесцентного методу. У таких випадках проводять вичісування вовни або зіскрібок у ураженій зоні з подальшим вивченням їх під мікроскопом і посівом на живильне середовище. Мікологічний метод більш тривалий, оскільки колонії грибів зростають повільно, потрібно не менше тижня для ідентифікації збудника. Але в багатьох випадках тільки за його допомогою лікар може відрізнити мікроспорію від інших грибкових інфекцій, у тому числі від дуже подібної до симптоматики трихофітії, що викликається іншими представниками дерматофітів – грибами роду Trichophyton.

Особливості лікування

У зв'язку з високою контагіозністю мікроспорії волосистої частини голови та шкіри пацієнти змушені перебувати на домашньому режимі до повної ліквідації осередків інфекції. З цією метою використовують системні та топічні антимікотики. Протягом багатьох десятиліть основним системним протигрибковим засобом при дерматофітоз був гризеофульвін. Він відноситься до хлорвмісних антибіотиків і продукується пліснявим грибом Renicillium nigricans. Гризеофульвін пригнічує поділ клітин різних дерматоміцетів.При мікроспорії його призначають внутрішньо щодня до першого негативного результату мікологічного дослідження, потім у тій же дозі через день протягом двох тижнів. І ще два тижні слід приймати призначену дозу препарату двічі на тиждень. При великих ураженнях тривалість лікування іноді сягає кількох місяців. Гризеофульвін при мікроспорії призначають у високих дозах через наявність у спор збудника щільної захисної шестишарової оболонки. У зв'язку з цим підвищується ризик розвитку небажаних реакцій з боку внутрішніх органів: уражень печінки, нирок, токсико-алергічних реакцій, імуносупресії, фотосенсибілізації.Препарат протипоказаний пацієнтам з патологією печінки, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, захворюваннями нирок, невритами, порушеннями мозкового кровообігу, пухлинами, хворобами крові, при схильності до кровотеч. Достойною альтернативою гризеофульвіну став тербінафін – сучасний антимікотик групи алліламінів з широким спектром дії. Він особливо активний проти грибів-дерматофітів. Тербінафін має як фунгістатичну, так і фунгіцидну дію. На відміну від гризеофульвіну, що позитивно впливає на імунні фактори, забезпечує додатковий протизапальний ефект.Після прийому внутрішньо тербінафін швидко всмоктується та накопичується в шкірі, волоссі та нігтях у концентрації, достатньої для ліквідації збудників мікозу. Дуже зручно, що таблетки Тербінафін приймають один раз на день. При мікроспорії волосистої частини голови тривалість терапії тербінафін зазвичай становить чотири тижні. Місцеве лікування мікозу включає щотижневе гоління волосся, змащування вогнищ йодними розчинами, мазями комбінованого складу із саліциловою кислотою, топічними засобами на основі нафтифіну або тербінафіну. Комплексне лікування дозволяє швидше ліквідувати осередки мікроспорії, знизити дозу та зменшити тривалість прийому системних антимікотиків.

Для попередження дерматофітозів у кішок, собак та інших тварин використовують вакцини з кількох штамів грибів роду Microsporum та Trichophyton.

  Источник статьи журнал «Мистер Блистер».