Вміння керувати своєю чутливістю

Вміння керувати своєю чутливістю
Повз двох співробітників пронісся шеф і не привітався у відповідь на їхнє вітання. Один одразу ж вирішив, що їм незадоволені, і приготувався до звільнення. Другий не надав епізоду ніякого значення і мав рацію - шеф просто спізнювався на зустріч. Люди по-різному реагують на ті самі події. Хтось приймає все занадто близько до серця, хтось надто дистанціюється і має славу черствого сухаря. Обидва типажі – крайнощі. Посередині знаходиться те, чого варто прагнути, – уміння керувати своєю чутливістю.
Полярності душі
Я завжди заздрила тим, хто трохи на бронепоїзді. Чудово пам'ятаю епізод: подруга скаржиться на мігрень, а я раптом відчуваю, як біль починає пульсувати і в скронях. Тонка шкіра душі погано рятує від чужих проекцій, лихослів'я та критики. Мрія будь-якого тонкошкірого надійні обладунки, в які можна одягати своє «я» перед кожним виходом на люди. На деяких щасливчиків вони одягнені за замовчуванням. Захисні бар'єри душі, чи межі психіки, американський психотерапевт Ернст Хартманн вивчив у своєму дослідженні «Новий вимір особистості» і навіть вивів їхню шкалу. У тонкошкірих вони ледве окреслені, такі люди недовірливі, часто бачать кольорові сюжетні сни та кошмари.Особливо чутливі люди не можуть похвалитися душевним рівновагою, але серед них багато яскравих креативних натур. Тонкошкірість – це завжди сильні враження від подій, цікаві духовні життя, творчі друзі та водночас глибокі страждання, переживання, вразливість та різкі стрибки настрою.
Особи з товстими стінками душі важко йдуть на зближення, це люди чітких правил, білого чи чорного – вони не розрізняють півтонів. Для товстошкірого людина або винна, або виправдана, третього не дано, а для тонкошкірого мають значення пом'якшувальні обставини та часткова відповідальність.Життя скупих на емоції протікає спокійно, розмірено та передбачувано. З них виходять чудові стресостійкі менеджери, адже система, побудована на догмах та правилах, – їхня стихія. За Хартманном межі психіки
людину починають окреслюватися з 4-5 років. До цього дитина – суцільна
орган почуттів, який, можливо, не розуміє всіх смислів того, що відбувається, але відмінно вловлює настрій, що витає в повітрі. Ширина та щільність кордонів, які він пізніше вибудує між душею та світом, залежать від кількох моментів. Перший психотип особистості, що базується на спадковості (стресостійкість мами та тата мають значення) та національному характері.
Практикуючий психолог Ірина Войтенкова вважає, що чутливість душі може залежати від конкретного періоду життя, особливо якщо у справі замішані гормони. Капризи вагітних, істерики жінок у менопаузі і бурхливі реакції підлітків – не так прояв тонкошкірості, як ефект гормональних сплесків. Але навіть якщо ендокринні порушення ні до чого, і у спадок від батьків дістався набір стресостійких генів, бувають ситуації, здатні витончити навіть саму загартовану психіку. Роки праці без відпустки, форсмажори на роботі або стан закоханості, коли він і вона відчувають настрій один одного буквально на відстані, підвищують сенситивність душі.
Розширюємо межі
Анна Валенса, кандидат філософських наук, керівник київського Центру розвитку чоловіка та жінки «Епоха», впевнена: товщина меж психіки безпосередньо пов'язана з враженнями та переживаннями раннього дитинства. Якщо в батьківському будинку зазвичай не сварилися і не били посуд, то спокійна ситуація стане взірцем комфортної атмосфери на все життя. І навпаки, «діти галасливих квартир» відверто нудьгуватимуть у тиші та спокої. Нещодавно молоді батьки буквально зачитувалися
педагогічними порадами доктора Спока, який навчав із перших днів життя виховувати юних спартанців – не балувати, не брати на руки, не реагувати на плач і не підходити зайвий раз до ліжечка, якщо не хочете стати жертвою маніпуляцій з боку дитини. Вчення Спока було дуже популярне, поки його не розгромили його колеги, які довели важливість тактильних контактів у перший рік життя малюка і травмуючий вплив байдужості. Спокій перестали цитувати, але можна тільки здогадуватися, скільки недоцілованих і недоласканих хлопчаків і дівчаток встигли з того часу перетворитися на емоційно черствих громадян, неймовірно тривожних і вразливих усередині. У глибині неупередженої душі часто ховається скривджена внутрішня дитина. Колись його боляче вдарили за прояв емоційності, і тепер за товстошкірістю він ховається від подібних впливів зовнішнього світу.
З шести місяців до трьох років формуються типи реакцій дітей на те, що відбувається, пояснює Ганна Валенса. Дитина ще не навчилася себе контролювати, а бабусі та няньки вже вимагають: раз – лежати і два – тихо. Відбувається перше розлучення зі своїми почуттями. Малюк насилу придушує емоції і, якщо ситуація регулярно повторюється, перетворюється в майбутньому на проблемну товстошкіру людину. З іншого боку, гіпертурботлива мама, яка вранці завжди цілувала своє чадо, цілком могла виростити тонкошкіру особистість, надзвичайно вразливу, наприклад, до настрою шефа. Не привітався з ранку – все, збираю речі та пишу заяву про звільнення. До речі, реакція на начальство та статусних осіб – маркер стосунки з батьками. Якщо людина була дуже залежною від їхньої позиції, вона буде зациклена на думці керівництва. Психологи поділяють продуктивну та деструктивну чутливість душі. Так, деструктивні тонкошкірі люблять нав'язувати свої емоції оточуючим, приміряти він образ жертви і не хочуть вчитися керувати почуттями. А закінчені товстошкірі не бажають подивитись світ поверх захисної броні.
Будь-яка майстерність у певній галузі здатна загострювати наші внутрішні сенсори. Музиканти-візуали, наприклад, можуть бачити музику у фарбах, а дизайнери – відчувати майже фізичний біль при погляді на щось несмачне. Чутливість у своїй галузі – синонім професіоналізму. Причому не лише у творчих професіях, а й серед юристів, фармацевтів і навіть бухгалтерів, адже успіх і вміння розуміти клієнта пов'язані в будь-якій сфері. Існує типаж професіоналів, настільки захоплених своєю роботою, що зовні вони здаються сухарями, що не пробиваються. Але достатньо поставити їм правильне запитання – про справу їхнього життя – і за товстошкірістю виявиться цілий клондайк позитивних емоцій. Безперечно, низька та висока чуттєвість – два полюси. У складі душі з нормальними межами психіки у різних пропорціях присутні обидві емоційні реакції. Наше завдання – вчитися включати та вимикати їх у потрібний момент, а також розширювати межі своєї психіки в обидві сторони.
Життєвий і професійний досвід зазвичай притупляє емоційну чутливість навіть у тонкошкірих. А надмірну товстошкірість лікують непідробні почуття - любов до чоловіка, жінки, дитини, глибока прихильність до домашнього улюбленця або свого саду. Безпрограшний варіант – довірити внутрішній світ професіоналам, які допоможуть «повернутися» в далекі дитячі відчуття та згадати те, що болісно оголило душу або наростило на ній цілу тонну броні, а потім змінити ставлення до тієї давньої ситуації.
Авторський прийом
Як тонкошкірий із стажем можу поділитися перевіреним приймачем – правилом трьох днів. Коли трапляється щось, і здається, зараз душа розлетиться на тисячі дрібних уламків, подумайте про що: так, зараз погано на 100%, але завтра гострота відчуттів згладиться, залишаться 70% негативу, післязавтра час
ще більше помітить сліди - збережуться до 40% емоцій. На третю добу глибина відчуттів дорівнюватиме лише 10%. На четвертий день подія взагалі втратить драматизм. Більше того, можливо, в ньому вдасться розглянути навіть крихти позитиву.


Источник статьи журнал "Мистер Блистер".